Майже десять років знадобилося вченим, щоб пояснити, чому старі кросівки, які взуттєві компанії наполегливо рекомендують викинути, кращі за нові, з покупкою яких вони постійно нас підганяють. Доктор медицини Стівен Робінс і доктор філософії Едвард Вейкд з Університету Мак-Ґілла в Монреалі провели низку тестів за участі гімнастів. Науковці помітили: що товстіший мат, то важче приземляються спортсмени. Річ у тім, що гімнасти інстинктивно намагалися зайняти стійке положення. Відчуваючи під ногами м’яку поверхню, вони приземлялися з більшою силою, щоб зберегти рівновагу.
Дослідження Робінса і Вейкда засвідчили, що реакція бігунів аналогічна. Хіба ж ваші руки не злітають догори щоразу, як ви підсковзуєтеся на кризі? Так само ваші ноги і стопи інстинктивно з силою опускаються на землю, коли відчувають грузьку опору. Коли ви бігаєте в амортизованих кросівках, ваші стопи намагаються «проштовхнутися крізь» підошви, шукаючи тверду, стійку поверхню.
«Ми дійшли висновку, що рівновага і вертикальні ударні навантаження тісно взаємопов’язані, — написали вчені з Університету Мак-Ґілла у своєму звіті. — Результати проведеного нами дослідження свідчать, що сучасне спортивне взуття... має надто м’які й товсті підошви. А отже, воно не може захистити спортсменів від травм і потребує кардинальної зміни конструкції».
Доки я не прочитав про це дослідження, мене дещо спантеличував досвід, отриманий у Центрі лікування травм від бігу. Лікарка Айрін Девіс змусила мене бігати по стабілометричній платформі поперемінно то босоніж, то у кросівках з тонкою підошвою, то у чудово амортизованих найківських «пегасах». Щойно я змінював взуття, змінювалися й рівні ударних навантажень — щоправда, зовсім не так, як я очікував. Коли я був у «пегасах», вони були найбільшими, коли ж босоніж — найменшими. Манера бігу теж зазнавала змін: варто мені було перевзутися, як я тут же інстинктивно змінював ходу. «В “пегасах” ви значно сильніше ступаєте на п’яту», — зробила висновок пані Девіс.