Я бачу, вас цікавить пітьма

— Усі люди різні, — Валера по-філософському знизав плечима.

— Якраз люди всі однакові. Спочатку. Однаково зворушливі рожеві немовлята. Просто потім хтось дозволяє собі перейти межу, а хтось ні.

— Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби.

— Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби.

—

для щастя не потрібні ніякі «якщо». А пітьма панує лише там, де не знають цього важливого і водночас такого простого секрету.

Немає значення. Немає значення, чи є шанс.

— Що ж тоді має значення?..

— Правильні Вчинки.

— Так, а кому ж тоді треба твій вчинок?

— Мені. Мені треба, Валер.

важко, коли у щось важливе віриш лише ти. І більше ніхто — ні в тебе, ні в те, що ти робиш. Ти розповідав, як стояв учора на тій сцені… Немає нічого гіршого, ніж вірити в щось важливе наодинці. А ти був не просто сам, ти був проти всіх. І оце зараз подумала — як ти не опустив рук…

«Кожному своє» — це ідеальне виправдання будь-якого зла. Випало тобі відчиняти браму? Відчиняй. Їм — задихнутися в газовій камері? Добре, що не тобі. Кожному своє! А головне, ніхто не винен — просто так сталося.

Навпроти на такому ж ліжку лежала дівчина у плетеній кофтині, і її неправдоподібно блакитні очі так само молили про допомогу.

— Тридцять вісім років тому мені було одинадцять! — емоційно змахнув руками Захар. —

Чоловікові в Червоному було десь років шістдесят. Шорстке лице і глибокі складки зморшок… «Хоча ні, — вирішив Андрій, — він значно молодший. Просто добряче помотлошило життя». Волосся, що стирчало з-під шапочки, видавалося брудним — ледь сивувате, воно трохи кучерявилося, збиваючись у неохайні поросячі хвостики. Ні, вони бачаться вперше, це точно.