«Розвиток стосунків зазвичай розуміють як процес обопільного саморозкриття, — пише він. — Хоча, напевне, більш романтично уявляти його як процес міжособистісного одкровення та прийняття, його також слід визнати за необхідну умову транзактивної пам’яті». Транзактивна пам’ять — це частина близьких стосунків. Веґнер переконує, що настільки болючими розлучення робить втрата спільної пам’яті. «Люди, які розлучились, страждають на депресію та скаржаться на розумові негаразди, можливо, саме тому, що переживають втрату власної зовнішньої системи пам’яті, — пише він. — Колись вони могли обговорювати свій досвід і досягати спільного розуміння… Колись вони могли розраховувати на доступ до великого обсягу пам’яті свого партнера, а зараз цього немає… Втрату транзактивної пам’яті можна переживати як втрату частини власного розуму».