То дівчинка-блискавка тут зараз усім заправляє? — він не дає мені часу відповісти й долає відстань між нами одним довгим кроком. — Мені здається, ти теж у глухому куті, як і я. Просто цього ще не знаєш.
Я червонію від злості й сорому.
— У глухому куті? Це не мене запхнули в шафу.
— Ні, тебе, навпаки, виставляють напоказ, — коли він прихиляється ближче, між нами займається знайоме тепло. — Знову.
Мені хочеться дати йому ляпаса.
— Мій брат би ніколи...
— Ага, я теж думав, що мій брат би ніколи, і куди це нас завело? — реве він, розкидаючи руки.