Вася стояв, закинувши голову і розтуливши рота, тіні навколо нього почали стрімко обертатися: щільна тінь — від платана, сплутана — від акацій, випростана — від ліхтарного стовпа; тіні, смуги тіней, все зрушилося з місця, під ногами у нього сновигали інші тіні — пухнасті, волохаті грудки мороку, і всі вони, немов перекотиполе, підстрибуючи і вдаряючись об землю, мчали на схід, на схід, на схід, і скрізь, скрізь, по всій пустельній нічній землі стояло тоскне виття.