Сім смертей Івлін Гардкасл

Мене більше турбують чорні розмиті відбитки пальців на сторінках. Мій камердинер був тут, і він, виходить, теж шукає Гелену Гардкасл.

Блекгіт був в'язницею, а вони — кайданами.
«І ключами».

— Ти вбив мене!
— То був не перший раз,

Я став тим, що ненавидів, а Аннабель зробив тим, що любив.
І винив у цьому Блекгіт.

Убивство Джулієт — ось що привело мене в Блекгіт. Щотижневі телефонні розмови, що припинилися. Історії, якими ми перестали ділитися. Місце, де мала бути вона, і де її більше ніколи не буде. А ще те, як зрештою спіймали Аннабель.
Без крові. Без болю.
Без жодного нещасливого випадку.

Вона допомогла мені, кілька разів врятувала моє життя. Вона мій друг.
— Вона вбила вашу сестру, — прямо каже він.
Мій світ стає порожнім.
— Вона катувала її, принижувала її, зробила так, що це бачив весь світ, — продовжує він. — Ось ким є Анна, а такі люди не змінюються, Ейдене.

— Ім'я Аннабель Кокер — жінки, яку ви знаєте як Анну — є прокляттям на всіх мовах, якою його вимовляють, — каже він, пришпиливши мене поглядом до місця. — Вона була ватажком групи, що сіяла руйнації та смерть по половині країн світу, і робила б це й досі, якби трохи більш як тридцять років тому її не спіймали. Ось кого ви намагаєтеся звільнити.

люблю цю пору дня. Вона триває сімнадцять хвилин, а потім збираються хмари, двоє лакеїв продовжують вчорашню сварку, зрештою це закінчується бійкою біля конюшні, — палець за пальцем, він знімає свої рукавички. — Шкода, що це ваша перша можливість насолодитися цим, пане Бішоп.

Один за одним він починає розстібувати їх, кректаючи від зусиль, з якими товсті пальці долають застібки. Коли остання піддається, він знімає маску та капюшон, з-під них з'являється лиса голова. Він старіший, ніж я уявляв, він ближчий до шістдесяти, ніж до п'ятдесяти, в нього обличчя чесного чоловіка, що забагато працює. Очі почервонілі, шкіра кольору старого паперу. Якби моя втома мала форму, вона виглядала б саме так.

и прибули сюди не рятувати Анну, а щоб взяти участь у її покаранні. Вона у Блекгіті в безпеці. Замкнена, але в безпеці. А ви не хотіли, щоб вона була замкнена, ви хотіли, щоб вона страждала… Там, назовні, дуже багато людей хотіли, щоб вона страждала, але ніхто з них не був готовий зробити те, що зробили ви, бо ніхто не ненавидів цю жінку сильніше за вас. Ви пішли за нею в Блекгіт і впродовж тридцяти років катували її так само, як сьогодні вас катує Лакей.