Я оглядаю людей за кухонним столом. Колись я бідкалася, що моя родина ніколи мене не зрозуміє і не зуміє прийняти. Я думала, що я відчужена від них, ізольована, самотня.
Як же я помилялася! Тепер я знаю, що це — не так. Я знаю, хто я така. Я — Мара Барров. Не Марина, не дівчина-блискавка. Мара.