uk
Books
Олександр Пушкін

Євгеній Онєгін

  • b2768675751has quoted2 years ago
    Глава перша
    І жити квапиться, і почувать спішить.

    П. Вяземський

    I

    «Мій дядько чесний без догани,

    Коли не жартом занеміг,

    Небожа змусив до пошани

    І краще вигадать не міг,

    Воно й для інших приклад гожий;

    Але яка нудота, боже,

    При хворім день і ніч сидіть,

    Не покидаючи й на мить!

    Яке лукавство двоязике —

    Напівживого розважать,

    Йому подушку поправлять,

    Журливо подавати ліки,

    Зітхать і думку берегти:
  • kemmy madhas quoted3 years ago
    За кілька книг, за дикий сад,
    За тишу закутка сільського,
    За ті місця, де стріла вас
    Я в юності своєї час,
    За цвинтар, де піднісся вбого
    Дубовий хрест між верховіть:
    Моя там няня бідна спить...

    ХLVII

    А щастя видилось безмежне
    Так близько!.. Та любов моя
    Розбилася. Необережний
    Зробила, може, вчинок я:
    Мене в тужливому риданні
    Благала мати; бідній Тані
    Були однакі всі шляхи.
    Я вийшла заміж. Без пихи
    Я вас прошу мене лишити.
    Я знаю: в вашім серці єсть
    І гордість, і справдешня честь.
    Я вас люблю (пощо таїти?),
    Та з ким я стала до вінця —
    Зостанусь вірна до кінця".
  • kemmy madhas quoted3 years ago
    Я плачу... Як своєї Тані
    По цей ви не забули час,
    То вірте: краще б дорікання
    Тепер я прийняла від вас,
    Ніж порив пристрасті шалений,
    Такий образливий для мене,
    Ці сльози, ці палкі листи...
    Колись у грудях берегти
    Хоч теплий жаль могли ви потай
    До мрій невинних, молодих...
    А нині — що до ніг моїх
    Вас привело? Яка дрібнота!
    Як з вашим серцем і умом
    Буть почувань дрібних рабом?

    ХLVІ

    Весь пишний цвіт моєї долі,
    Життя гучного марний грім,
    Мій успіх у високім колі,
    Багаті учти, модний дім,-
    Що в них? Віддать могла б я радо
    Нікчемну розкіш маскараду,
    Увесь цей блиск, і шум, і чад
  • kemmy madhas quoted3 years ago
    Як говорили ви зо мною?
    Вам не була вже новиною
    Наївна дівчинки любов?
    І нині — боже! — стигне кров,
    Згадавши проповідь холодну
    І погляд зимний... Але вас
    Я не виную: ви в той час
    Поводилися благородно,
    Як справжній чесний чоловік:
    За це я вдячна вам повік...

    ХLІV

    Тоді — чи правда ж? — у пустині,
    Вам, вихованцеві Москви,
    Була не люба я... Та нині
    Чому так одмінились ви?
    Чому впадаєте за мною?
    Чи не тому, що між юрбою
    Ношу уславлене ім'я,
    Що княжий титул маю я?
    Що муж скалічений у бої,
    Що нас за те цінує двір?
    Тому, що людський поговір,
    Моєю втішений ганьбою,
    Вам славу міг би голосну
    Створити легко в мить одну?
  • kemmy madhas quoted3 years ago
    Доволі, встаньте. Мить зайшла
    Сказати все нелицемірно.
    Чи впам'ятку, Онєгін, вам,
    Як ми в алеї сам на сам
    Зустрілися, і так покірно
    Ваш осуд вислухала я?
    Настала ж і черга моя.

    ХLIIІ

    Була молодша я в ту пору,
    Здається, краща я була,
    Любила вас — та, крім докору,
    Що в серці вашому знайшла?
  • Тania TMhas quoted3 years ago
    Що дане вам — не вабить вас;
    Лукавий змій зове всякчас
    До забороненого древа:
    Вам яблук звідти подавай,
    Без цього вам і рай — не рай.
  • Тania TMhas quoted3 years ago
    Печальна, дика, мовчазлива,
    Неначе сарна полохлива,
    Вона росла в сім'ї своїй,
    Немовби зовсім у чужій.
    Вона горнутися не вміла,
    Як інші діти, до батьків;
    Маленька ще, між малюків
    Стрибать і гратись не хотіла,
    І часто край вікна сама
    Сиділа журна та німа.
  • Тania TMhas quoted3 years ago
    Неначе льон, білявий волос,
    І рухи, й усмішка, і стан,—
    Все в Ользі
  • Тania TMhas quoted3 years ago
    Весела завжди, як весна,
    Як сни поетові, правдива,
    Як поцілунок, чарівна;
    Блакитні очі, чистий голос,
  • Тania TMhas quoted3 years ago
    На вроду красень, ще й багатий,
    Був Ленський хоч куди жених;
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)