bookmate game
uk
Ольга Кобилянська

Царівна. Вибрані твори

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
Ніжна душею бунтарка, яка жила на зламі епох, країн і світів. Майстерна мисткиня, яка словами малювала чарівні пейзажі й влучні психологічні портрети. Це Ольга Кобилянська — письменниця, яка підписувала твори власним ім'ям за часів, коли її колеги ховалися за псевдонімами.
Якщо вам хочеться зупинитися й відпочити душею чи набратися сил для руху вперед — саме її твори надихнуть вас. Драматична історія «В неділю рано зілля копала» покаже нові грані кохання. А героїні повістей «Царівна» й «Людина» — живі, рішучі, волелюбні — поділяться з вами світлом своїх душ і допоможуть розгорнути крила, щоб летіти до мрії.
This book is currently unavailable
632 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • lydiaalexshared an impression2 years ago
    🔮Hidden Depths
    🚀Unputdownable
    💧Soppy

Quotes

  • lydiaalexhas quoted2 years ago
    — Вуєчку, — обізвалася по якійсь хвилині, — в мене настало «полудне». Воно настане і для нашого народу, не правда ж? Я вірю в це, як вірю в силу волі, і я несказанно горда за тих, що ступили на дорогу, котра веде до сього полудня, а удари ворогів чи недолі зносять з усміхом на устах. В їх руках спочиває будучність народу, а їх самих жде безсмертність. Це гарна і горда нагорода.
  • lydiaalexhas quoted2 years ago
    Кожна людина повинна свою силу і красу використати; не мати надармо серця в руках... не так?

    Вона притакнула мовчки головою:

    — Хто не живе вдвійку, той не живе ніколи правдивим життям, — сказала.

    Я не відповіла зараз, аж пізніше спитала:

    — Коли живеться правдивим життям, пані Марко? — і не вижидаючи відповіді, говорила дальше: — Чи тоді, коли багато терпиться? Чи коли багато відчувається? Чи, може, тоді, коли живеться невгамовано після своїх лихих і добрих склонностей? Бо ж серце годиться так тяжко, ох, так тяжко, з розумом, дорога пані!
  • lydiaalexhas quoted2 years ago
    А противно є знов натури, одарені багато, але напоєні наскрізь смутком. Змагають до всього, але не здобувають нічого, їх істота перенята наклоном до терпіння і туги, мов рослина до сонячного тепла. Я власне думала, — говорила я далі, під час коли він уважно слухав, — що ненавиджу цей тон вічної туги так, як ненавиджу, напр., одностайний тужливо-хорий усміх на блідім лиці нашого народу. З самого жалю за минувшиною ми вже ослабли, а жалібна мелодія, що дзвенить у нашій душі і котру ми так добре розуміємо, заколисала всі наші сили до немочі. Чи не так? Ах! — докінчила я гірко. — Це правда, я також донька українсько-руського народу!

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)