Кассандра

Поліксена
(в білому убранні, червоні стрічки й червоні квітки з гранати в косах)

Либонь, давно ще мав на мене гнів
потужний Діомед, що я прилюдно
безжалісним назвав його Хароном
в той час, як він, а з ним ще наших двоє,
розвідача троянського вбивали.

Кассандра
Брате,
що єсть вина? Хіба гієна винна,
що смертю й розпадом живитись мусить?

Кассандра
Дурно не дає
дарунків ворог.

Тоненька смужка
брехню від правди ділить у минулім,
але в прийдешньому нема вже й смужки.

Ми не однакові, а все ж ми рівні,
як не в ділах, то все ж хоч у думках.

Кассандра
Коли хто каже те, в що й сам не вірить,
то се неправда явна.

Що правда? Що неправда? Ту брехню,
що справдиться, всі правдою зовуть.

Гелен
Не так, Кассандро. Мойра так врядила,
щоб був і світ, і море, і керманич,
і корабель, і бурі, і погода,
і скеля, і затока; щоб була
і боротьба, й надія, й перемога,
і правда, і… неправда.

Гелен
Та що там! Ми обоє віщуни
і добре знаєм, що пташки, й утрібки,
і кров, і дим від жертви - все то тільки
покраси й покривало голій правді,
про людське око. Адже тая правда -
цнотлива дуже і поважна жінка,
і сором їй ходити без одежі.

(Сміється).

Кассандра
Але й сама я жінка, отже, правду
я можу бачити й невбрану.

Гелен
Сестро,
скажи мені, хто бачив голу правду?

Кассандра
Я бачила її аж надто часто!