Кассандра

Поліксена
(в білому убранні, червоні стрічки й червоні квітки з гранати в косах)

Гелен
Та що там! Ми обоє віщуни
і добре знаєм, що пташки, й утрібки,
і кров, і дим від жертви - все то тільки
покраси й покривало голій правді,
про людське око. Адже тая правда -
цнотлива дуже і поважна жінка,
і сором їй ходити без одежі.

(Сміється).

Кассандра
Але й сама я жінка, отже, правду
я можу бачити й невбрану.

Гелен
Сестро,
скажи мені, хто бачив голу правду?

Кассандра
Я бачила її аж надто часто!

тобі на очі, втомлені від сліз.
Є в тебе фінікіянка рабиня,
ота, що вміє змії замовляти,
вона приспить в тобі змію тривоги,
і ти заснеш, і в сні тому не буде
нічого злого, ні війни, ні смерті,
ні страху, ні Кассандри.

Іди, збери своїх рабинь, звели їм
кітари й флейту взяти і музику
збратати з ніжним співом, може, сон
і мрію золоту вони накличуть

Андромаха
Та що, Кассандро,
доволі з нас уже твоєї правди,
зловісної, згубливої, так дай же
нам хоч неправдою пожить в надії.
Ох, я вже втомлена від тої правди!
Ой, дай мені хоч сон, хоч мрію, сестро!
Дай вірити хоч день, що мій синочок,
Астіанакс єдиний, буде жити,
що не загине він од рук ворожих
і буде сильний, владний, богорівний,
як був його отець, мій любий Гектор!
Ох, дай мені хоч сон, хоч мрію, сестро!

Кассандра
Для сну, для мрії ти згубить готова
усе те військо? Сором, Андромахо!

Кассандра
То не було геройство.
Герой користі не шукає зроду.

Деїфоб
Так, я се бачу, ти сестра Паріса,
але не Гектора. Наш Гектор міг
життя віддати, жінку залишити,
осиротити сина для рятунку
або для честі Трої. А Паріс
готовий для Гелени загубити
весь рідний край. Отак і ти, Кассандро,
для тіні млявого свого Долона,
хоч сам він був зрадливий проти тебе,
готова всіх нас утопити

Кассандра
Поліксене,
що говорить про те! Я добре знала,
що я йому дружиною не буду.

Поліксена
А нащо ж ти приймала подарунки?

Кассандра
Бо я його любила. Ті дари -
то все, що міг Долон Кассандрі дати.
Чому ж я мала б і того зрікатись?
Він щиро те давав, а я те брала,
щоб мати спогад про хвилини щастя,
бо звала я, їх небагато буде.
Дивись: і досі золота гадючка
мені правицю обвиває так,
як спогад в'ється коло мого серця…

Кохаю»,
хоч від кохання серце розривалось.

Ти звеш се перемогою? Вся слава,
вся наша честь погинула давно,
зосталась тільки крадена Гелена
та ще безглузда деревина. Справді,
преславна перемога