uk
Books
Регіна Бретт

Бог ніколи не моргає. 50 уроків, які змінять твоє життя

Бестселер New York Times!
Регіна Бретт — відома американська журналістка, двічі виходила до фіналу Пулітцерівської премії в номінації «За коментар», лауреат численних премій за журналістську діяльність. 50 уроків — це роздуми про те, чому Регіна навчилася, перебуваючи в статусі матері-одиначки, коли шукала кохання там, де його не було, коли працювала над стосунками з Богом, боролася з раком і намагалася примиритися з важкими спогадами дитинства. Свої уроки Регіна публікувала в авторській колонці в газеті, і відразу стала однією з найпопулярніших в історії видання.
У цій книжці Регіна Бретт перетворила 50 уроків на глибоко особисті, зворушливі, іноді смішні есе. Добра, мудра, дуже емоційна книжка змусить читачів замислитися над своїм життям, зробити його кращим, допоможе знайти й утримати щастя. Bestseler New York Times!
Regіna Brett — vіdoma amerikans'ka zhurnalіstka, dvіchі vihodila do fіnalu Pulіtcerіvs'koї premії v nomіnacії «Za komentar», laureat chislennih premіj za zhurnalіsts'ku dіjal'nіst'. 50 urokіv — ce rozdumi pro te, chomu Regіna navchilasja, perebuvajuchi v statusі materі-odinachki, koli shukala kohannja tam, de jogo ne bulo, koli pracjuvala nad stosunkami z Bogom, borolasja z rakom і namagalasja primiritisja z vazhkimi spogadami ditinstva. Svoї uroki Regіna publіkuvala v avtors'kіj koloncі v gazetі, і vіdrazu stala odnієju z najpopuljarnіshih v іstorії vidannja.
U cіj knizhcі Regіna Brett peretvorila 50 urokіv na gliboko osobistі, zvorushlivі, іnodі smіshnі ese. Dobra, mudra, duzhe emocіjna knizhka zmusit' chitachіv zamislitisja nad svoїm zhittjam, zrobiti jogo krashhim, dopomozhe znajti j utrimati shhastja.
279 printed pages
Original publication
2018
Publication year
2018
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • Sonia Kalyushshared an impression5 years ago
    🔮Hidden Depths
    🎯Worthwhile
    💧Soppy

    Цікаво,іноді варто брати перерву,аби переварити зміси

  • b4605847188shared an impression2 years ago
    👍Worth reading

    Корисна книга , думаю ще не раз повернусь щоб перечитати деякі уроки

  • Марина Коломійчукshared an impression2 years ago
    👍Worth reading

    Ця книга найдивнішим чином давала мені відповіді щоразу, як я їх потребувала. Раджу читати як нагадування, що у світі є безліч речей, вартих уваги, і що найкращий час радіти життю - завжди. Гарний переклад, приємна українська мова♥️

Quotes

  • Anna Goncharenkohas quoted8 years ago
    Бог ніколи не дає нам більше, ніж ми можемо витримати. Одні з нас можуть знести більше, інші наділені меншою силою. Хай там як, коли нам випало підтримувати частинку неба, значить, це нам під силу. Адже це наш дар.
  • b3615625950has quoted3 years ago
    Чому ми не можемо просто попросити?

    Через сором. Нам соромно, що хтось дізнається про те, що ми чогось не знаємо чи чогось потребуємо. Мене з дитинства вчили, що мені нічого не треба. Коли ми щось хотіли, тато завжди казав, що це нам не потрібне.

    Через гордість. Ми не хочемо давати іншим владу над собою і можливість відмовити. Ми не хочемо, щоб ця відмова зробила нас слабкими. Ми переймаємося тим, що про нас подумає бездоганний незнайомець, який насправді такий же небездоганний, як і ми.

    Через страх. Нам дуже лячно висловлювати власну думку, бо тоді великий товстий палець ткне прямісінько в стару дитячу рану, яку ми отримали, почувши відповідь «ні» саме тоді, коли дуже потребували відповіді «так».

    Через вину. Ми не хочемо завдавати комусь клопоту. Чому хтось має витрачати на нас свій час, силу чи увагу — навіть якщо ця людина отримує гроші за надану допомогу? Така ввічливість доводить нас до безпорадності.
  • b2568473325has quoted2 years ago
    така історія про двох близнюків. Один із них народився оптимістом, другий — песимістом. Психіатр, який намагався зрозуміти їхню природу, помістив хлопчика-песиміста в кімнату, заповнену іграшками, і спостерігав, що ж станеться. Дитина почала скиглити, а потім розплакалась. Тоді психіатр помістив оптиміста у хлів, заповнений кінським гноєм, і дав йому лопату. Пройшло декілька годин, а хлопчик-оптиміст усміхався і швиденько розгрібав гній. Чому він так радів? Хлопчик пояснив: «Якщо тут так багато гною, то десь має бути і поні».

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)