uk
Ерік Сігел

Історія одного кохання

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
Роман сучасного американського письменника про зворушливе кохання студента, сина мільйонера, до дочки бідного італійського емігранта. Побравшись, молодята живуть у скруті, проте вони щасливі. Здається, ніщо не може їх розлучити. І справді, розлучає їх лише трагічна смерть Дженні.
This book is currently unavailable
101 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • b0217948677shared an impression2 years ago
    👍Worth reading
    🚀Unputdownable
    💧Soppy

    Мені сподобалося ! Якби не зарубіжна література, то я б ніколи цього не прочитала ! Хоч в чомусь я завдячую цьому предметові!!!🤍🕊

  • Мария Кондренкоshared an impression2 years ago
    💧Soppy

  • Vika Dejnekashared an impression4 years ago
    👍Worth reading
    💧Soppy

Quotes

  • olswydhas quotedlast year
    Дженні померла,— сказав я йому.

    — Я шкодую,— прошепотів він вражено.

    Сам не знаючи чому, я повторив те, що почув колись від нині мертвої красуні-дружини:

    — Кохання — це коли ні про що не шкодуєш.

    А потім я зробив те, чого ніколи не робив у його присутності, а тим більше в його обіймах. Я заплакав.

    💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔

  • olswydhas quotedlast year
    — Це вже краще,— сказала вона.— Ти можеш зробити мені одну послугу?

    До горла мого підкотив клубок і здавив його так, що у мене мало не бризнули сльози. Але я витримав — не заплакав. Кивнувши ствердно головою, я дав зрозуміти Дженні, що ладен зробити їй яку завгодно послугу.

    — Ти можеш стиснути мене міцно-міцно? — запитала вона.

    Я взяв її за лікоть — Боже, яка в неї тоненька стала рука! — й обережно потиснув.

    — Ні, Олівере,— сказала вона,— стисни мене в обіймах. Ляж поряд.

    Дуже, дуже обережно, щоб не зачепити трубок та іншого приладдя, я ліг поряд неї у ліжко й обняв її.

    — Дякую, Оллі.

    Це були її останні слова.

    Wha----

  • olswydhas quotedlast year
    Я хотів дивитися на неї — хотів би ніколи не зводити з неї очей,— однак потупився. Мені було соромно. Навіть тепер Дженні зуміла прочитати мої думки.

    — Слухай-но, Оллі, це єдине, про що я тебе прошу. Все інше, я знаю, ти переживеш.

    Та штука знову замуляла мені в серці, і я боявся навіть промовити "гаразд". Я тільки мовчки дивився на Дженні.

    — Чхала я на Париж,— раптом сказала вона.

    — Га?

    — Чхала я на Париж, на музику, на весь той непотріб, що, як тобі здається, ти вкрав у мене. Все це мені байдуже, запевняю тебе, сучий сину. Віриш чи ні?

    — Ні,— відповів я щиро.

    — Тоді забирайся к бісовій матері. Не хочу я, щоб ти сидів біля моєї — будь вона проклята! — смертної постелі.

    Вона говорила не в жарт. Я знав, коли Дженні говорить серйозно, а коли ні. Отож задля того, щоб лишитися біля неї, я збрехав.

    — Я вірю тобі,— сказав я

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)