На перший погляд, закон ентропії уможливлює лише історичний занепад і депресивне майбутнє. Усесвіт почався зі стану низької ентропії, Великого вибуху з його незбагненно щільною концентрацією енергії. А після того все покотилося шкереберть, Усесвіт розсіюється (і далі розсіюватиметься) на рідкі помиї з часток, що рівномірно й скупо розподіляються в космосі. Насправді ж, звичайно, Усесвіт, яким ми його бачимо, — не безликі помиї. Він живий, із галактиками, планетами, горами, хмарами, сніжинками та буянням флори й фауни, до якої належимо й ми з вами.
Одна з причин, чому в космосі повно різного цікавого добра, — це набір процесів, що звуться самоорганізацією. Завдяки їм виникають чітко окреслені зони порядку30. Коли в систему вливається енергія і система її розсіює, ковзаючи в бік ентропії, вона може врівноважено застигнути у впорядкованій і насправді прекрасній конфігурації — як сфера, спіраль, спалах зіркоутворення, вир, брижі, кристал чи фрактал. Той факт, що ці конфігурації здаються нам прекрасними, між іншим, свідчить про те, що краса не лише в очах того, хто дивиться. Естетична реакція мозку може бути пов’язана зі сприйнятливістю до протиентропійних заходів, які пропонує сама природа.
Але існує в природі ще один різновид упорядкованості, який теж необхідно пояснити: не елегантні симетрії та ритми у фізичному світі, а функціональний дизайн у світі живих організмів. Живі істоти мають органи з гетерогенними частинами, які дивовижно сформовані й розташовані для того, щоб підтримувати життя організму (тобто продовжувати поглинати енергію, щоб протистояти ентропії)31.