Помираєш лише за мить — так само, як і починаєш жити. Просто заплющуєш очі та відпускаєш усі свої страхи. І тебе охоплює новий стан, і ти можеш спитати себе: хто я? Як жити без сумнівів? Чи зможу я бути хорошою людиною, якщо наді мною не тяжітиме страх невдачі? Страх болю? Як мені насолоджуватися солодким «сьогодні» без думок про те, як мені не вистачатиме цього завтра? Як не боятися часу та людей, яких він у мене забирає? Що робити? Про кого піклуватися? За що боротися? Яку стежку обрати? Які задоволення собі дозволити? Які загадки розгадувати? Словом, як жити?