«Балада про соняшник» Івана Драча — це вірш-метафора, присвячений темі поезії та митця. Соняшник, який «бігав наввипередки з вітром», застигає на століття, прикутий чарівною силою небесного світила. Висновок наприкінці твору розкриває символічний задум автора: людина, покликана до мистецтва, відкриває для себе «оранжеве сонце поезії» як власну долю.