uk
Айзек Азімов

Друга Фундація

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
Третя книга із надзвичайно популярного «галактичного» циклу романів Айзека Азімова «Фундація»!

Загадкова, незнана Друга Фундація — мета усіх пошуків. Без потаємної держави Мул не може завершити свою омріяну місію — підкорення всієї Галактики. Генерал Прітчер зазнає невдачі за невдачею і Мул розуміє: треба шукати допомоги. Поки що їхні пошуки ґрунтуються тільки на словах-орієнтирах славнозвісного психоісторика Гарі Селдона, який вказував напрямок — «на іншому кінці Галактики, там, де закінчуються зірки»…

Історія пошуків Другої Фундації розтягнулася на дестяки років. Після смерті Мула його союз планет розпадається. Перша Фундація повертає собі владу. Але інтриги, пов’язані із пошуками таємничої Другої Фундації не вщухають. Можливо, шукачів хтось навмисно збиває зі сліду? А, може, Другої Фундації не існує?

Про автора:

Айзек Азімов — американський письменник, вчений-біохімік, один із найвідоміших майстрів наукової фантастики, автор понад 500 книжок, кожна з яких завоювала прихильність мільйонів читачів у всьому світі. Його твори неодноразово одержували нагороди — премії Г’юґо, Неб’юла, Ґеффена та премію журналу «Локус». (Tretja kniga іz nadzvichajno populjarnogo «galaktichnogo» ciklu romanіv Ajzeka Azіmova «Fundacіja»!

Zagadkova, neznana Druga Fundacіja — meta usіh poshukіv. Bez potaєmnoї derzhavi Mul ne mozhe zavershiti svoju omrіjanu mіsіju — pіdkorennja vsієї Galaktiki. General Prіtcher zaznaє nevdachі za nevdacheju і Mul rozumіє: treba shukati dopomogi. Poki shho їhnі poshuki ґruntujut'sja tіl'ki na slovah-orієntirah slavnozvіsnogo psihoіstorika Garі Seldona, jakij vkazuvav naprjamok — «na іnshomu kіncі Galaktiki, tam, de zakіnchujut'sja zіrki»…

Іstorіja poshukіv Drugoї Fundacії roztjagnulasja na destjaki rokіv. Pіslja smertі Mula jogo sojuz planet rozpadaєt'sja. Persha Fundacіja povertaє sobі vladu. Ale іntrigi, pov’jazanі іz poshukami taєmnichoї Drugoї Fundacії ne vshhuhajut'. Mozhlivo, shukachіv htos' navmisno zbivaє zі slіdu? A, mozhe, Drugoї Fundacії ne іsnuє?

Pro avtora:

Ajzek Azіmov — amerikans'kij pis'mennik, vchenij-bіohіmіk, odin іz najvіdomіshih majstrіv naukovoї fantastiki, avtor ponad 500 knizhok, kozhna z jakih zavojuvala prihil'nіst' mіl'jonіv chitachіv u vs'omu svіtі. Jogo tvori neodnorazovo oderzhuvali nagorodi — premії G’juґo, Neb’jula, Ґeffena ta premіju zhurnalu «Lokus».)
This book is currently unavailable
257 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • Alexandr Reinholdshared an impressionlast year
    👍Worth reading
    🚀Unputdownable

  • Полінаshared an impressionlast year
    👍Worth reading

  • Михаил Дуганецshared an impression3 years ago
    👍Worth reading

Quotes

  • nataremissehas quoted3 years ago
    — У результаті того, що я вивчив, я вважаю, що сама ідея Плану полягає у створенні людської цивілізації, заснованої на орієнтації, яка докорінно різниться від усього, що існувало до того часу. Будь-яка орієнтація цієї цивілізації, згідно з постулатами психоісторії, ніколи не могла би виникнути спонтанно…
    — Стоп! — Голос Першого Спікера звучав наполегливо. — Ніколи не кажіть «ніколи». Так чинять лише ті, хто замовчуючи факти, приховує власну лінь. Насправді психоісторія передбачає лише ймовірності. Будь-яка конкретна подія може бути безкінечно ймовірною, але ця ймовірність завжди є більшою від нуля.
    — Так, Спікере. Поправлюся: для згаданої орієнтації відсутні хоч якісь значні ймовірності спонтанного розвитку.
    — Тепер уже краще. Що це за орієнтація?
    — Це орієнтація на створення цивілізації, в основі якої лежить психологічна наука. Протягом усієї своєї свідомої історії людство досягало успіхів зазвичай у фізичних технологіях із метою пристосування людини до неживого світу. Контроль за особистістю та суспільством був залишений на випадок або здійснювався наосліп за допомогою інтуїтивних етичних систем, що ґрунтувалися на натхненні й емоціях. Унаслідок цього не існувало жодної культури, що досягла би стабільності більшої за 55 %, та й ті виникли в результаті великих людських страждань.
    — А чому орієнтація, про яку ми говоримо, не є спонтанною?
    — Тому що величезна більшість людських істот ментально готова до того, щоб розвивати природничі науки, і всі вони отримують від цього грубі, але відчутні переваги. При цьому лише незначна меншість наділена здібностями повести Людину до значно складнішої психологічної науки; і цінності, отримані при цьому, хоч і значно довговічніші, проте не настільки очевидні і помітні. Крім того, така орієнтація спричинила би появу диктатури «розумово вищих», тобто фактично людей, які вивищуються над іншими, що, своєю чергою, викликало би обурення і вона не могла би зоставатися стабільною без застосування сили, а це зрештою відкинуло би людство до тваринного рівня. Такий розвиток подій є для нас неприйнятним і його слід уникати.
  • nataremissehas quoted3 years ago
    «Аркадія» — це просто ім’я, яким маленьку дівчинку назвали лише тому, що так звали її прабабусю. У її батьків взагалі не було уяви.
    Тепер, коли два дні тому їй виповнилося чотирнадцять, можна подумати, що вони визнають той простий факт, що вона подорослішала і називатимуть її Аркаді. Її губи стиснулися, коли вона згадала, як батько піднімає очі від читалки лише для того, щоб сказати:
    — Але якщо ти збираєшся вдавати, що тобі дев’ятнадцять, Аркадіє, то що ж ти робитимеш, коли тобі буде двадцять п’ять, а всі хлопці думатимуть, що тобі тридцять?
    Звідти, де вона сиділа, недбало розкинувши руки у кріслі, їй було видно дзеркало на комоді. Її нога трохи рухалася, бо один із домашніх капців похитувався на великому пальці, тож вона узула її і всілася, неприродно випрямивши шию, що, на її думку, додавало їй аж цілих два дюйми зросту — така собі непомітна королівська велич.
    Якусь мить вона замислено роздивлялася своє обличчя — занадто товсте. Не розтуляючи вуст, вона опустила нижню щелепу на півдюйма, і помітила, що в результаті її обличчя зробилося змореним і кутастим. Відтак швидко облизала язиком губи і трохи випнула їх. Насамкінець втомлено і манірно опустила повіки. О, чорт забирай, якби ж тільки її щоки не були такими безглуздо рожевими!
    Вона розтягнула пальцями повіки, щоб надати очам тієї загадкової екзотичної млості, що буває у жінок із внутрішніх зоряних систем, але оскільки її руки були зайняті, вона не могла добре роздивитися власне обличчя.
    Потім дівчина випнула підборіддя, трохи повернула голову і, страждаючи від болю у занадто викрученій шиї та різі у скошених очах, промовила фразу, знизивши при цьому голос на октаву нижче від звичайного:
    — Знаєш, татусю, якщо ти гадаєш, що мені хоча б на дрібочку не все одно, що там думають про мене якісь дурні старі хлопці, ти просто…
    А потім вона згадала, що все ще тримає в руці стенограф, тож похмуро сказала: «От дідько» і вимкнула його.
  • David Ozmanianhas quoted4 years ago
    гостини. Доктор Дарелл

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)