Ніч була холодна, від поту на обличчі проймав мороз, але повітря було солодке і хрумке, як тоді, коли вперше куснеш упале яблуко. Над ним висів півмісяць і десь із трильйон зірок.
«Як трильйон камінців, таких же таємничих, по яких ми ходимо щодня», — подумав він. Таємниця над головою, таємниця під ногами. Вага, маса, реальність: таємниці навколо.