Світлана Талан

Коли ти поруч

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
Льоша хотів бути з Дашею в радості та в горі, у багатстві та в бідності, але не у хворобі… Коли близька подруга видала її таємницю, коли власні батьки відсахнулись від неї, як від прокаженої, — хто його засудить? А вони ж могли жити разом довго та щасливо чи померти в один день — загинути тоді, на зануреній у туман трасі. Того дня Даша, самовіддана медсестра, сама спливаючи кров’ю, вибралася з понівеченого в аварії «жигульонка», щоб надати допомогу тим, хто її потребував. Так вона заразилася. Даша не знає як, але вона повинна жити далі!
This book is currently unavailable
307 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • Андрей Манохинshared an impression5 years ago
    👍Worth reading
    💞Loved Up
    🚀Unputdownable
    💧Soppy

    Очень трогательная история, показывающая что никогда не нужно задаваться и всегда двигаться вперёд. Выдержка главной героини, её желание жить очень впечатлила!

  • Oksanashared an impressionlast year
    👍Worth reading
    🚀Unputdownable
    💧Soppy

    😭😭😭

  • Татьянаshared an impression2 years ago
    👍Worth reading
    💧Soppy

    Історія з правдивим кінцем і реаліями життя ...

Quotes

  • Lisahas quoted5 months ago
    Привіт! – весело сказала Даша, шукаючи свої капці.

    Він не обернувся, не відпові
  • Наталіяhas quoted5 years ago
    після її зникнення світ буде існувати далі, вже без неї. Литиме своє холодне світло місяць, стоятиме ялина, розкидавши в боки свої широкі лапи-гілки, — все буде таким, як є зараз, за винятком того, що все це існуватиме вже без неї.
  • Наталіяhas quoted5 years ago
    Вікнами до сходу ставте, люди, хату,

    Щоб ранкове сонце першими стрічати…

    — почала вона читати зовсім тихо.

    Щоб пізно лягати та рано вставати,

    Щоб добро, як сонце, іншим дарувати.

    Усі, завмерши на місці, слухали, як її голос розлітається тихою музикою, пестить слух. Голос Даші набрав сили й, окрилений натхненням, розтікався ніжністю. Вона глянула на обличчя старенької і побачила, що по ньому тиха тінь сповзла від чола вниз і воно почало набувати вічної покірності та спокою. Даша зробила невелику паузу і дочитала до кінця:

    Кажуть старі люди мудре щире слово:

    «Коли сонце в хату — проживеш чудово!»[3]

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)