Тейлор, на противагу Робертсу, був жартівливим та товариським, інколи аж занадто. «Я людина дружелюбна», — відзначав він. Щороку він проводив одну конференцію для дослідників, які отримували кошти від ARPA, а ще одну — для їхніх найкращих докторантів, зазвичай у веселих місцях на зразок Парк-Сіті (штат Юта) та в Новому Орлеані. Кожен дослідник мав зробити презентацію, після чого всі інші могли завалити його питаннями та пропозиціями. У такий спосіб він познайомився з новими зірками науки з усієї країни, ставши магнітом талантів, що стало йому у великій пригоді згодом, коли він перейшов на роботу до Xerox PARC. Це також допомогло йому впоратися із одним із найважливіших завдань при побудові мережі: добитися, щоб усі сприйняли цю ідею.