Франкенштейн, або Сучасний Прометей

Ти – мій творець, але я – твій володар, корись!

Ці роздуми трішки розвіяли хвилювання, з яким я розпочинав листа і тепер відчуваю, як серце сповнює ентузіазм, що неначе підносить мене до небес, адже ніщо так не заспокоює розум, як чітка мета, котра слугує своєрідною точкою опори, на якій душа може зосередити своє вчене око.

Античні вчителі цієї науки, – мовив він, – обіцяли неможливе і нічого не зробили. Сучасні вчені обіцяють мало; вони знають, що один метал неможливо перетворити в інший і що еліксир життя – це лише примара, але ці філософи, чиї руки, здається, створені лише для того, щоб порпатися в багні, а очі, щоб вивчати щось у мікроскопі чи плавильному тиглі, справді творять чудеса. Вони проникають у закутки природи й показують, як все влаштовано у прихованих місцях. Вони підіймаються в небо; вони відкрили таємницю циркуляції крові й природу повітря, яким ми дихаємо. Вони опанували нові і майже безмежні сили, вони можуть віддати команду грому в небесах, відтворити землетрус і навіть скопіювати невидимий світ з його тіней.