Невеличка драма

Роман «Невеличка драма» В. Підмогильний надрукував у журналі «Життя й Революція» (1930.- № 3-в). Твір цей, перевиданий за кордоном, менш досконалий (є тут надуживання технічною інформацією). Він дещо перегукується з іншим «проклятим» у ті часи, талановитим романом «Робітні сили» Михайла Івченка, а також «Сентиментальною історією» Миколи Хвильового. Загалом, тут збережено структуру винниченківського любовного роману. Найбільш, так би мовити, винниченківський тут образ Льови Роттера, з його безнадійною, платонічною любов'ю до Марти. Сама Марта на перший погляд також схожа на винниченківських героїнь. Отже, «Невеличка драма» спонукає нас шукати літературні паралелі, тобто цей твір, сказати б, найбільш літературницький. Але тільки на перший погляд. Глибше вчитавшись у роман, не можна не відзначити його інтелектуальної сили. Письменник удається до героїв-символів, принаймні, такими є Марта та Юрій Славенко. Марта – дівчина чиста й глибока, з ідеалами й несвідомим потягом до духовності. Юрій Славенко – герой «механізований», не людина, а робот, запрограмований на певні дії, вчинки чи навіть думки, – продукт сумнозвісної індустріалізації, ніби персонаж науково-фантастичного чи офіціально-виробничого твору.