Капітал у XXI столітті

Коли країни поступаються незалежністю в монетарній політиці, важливо відновити їхню фіскальну незалежність у питаннях, які більше не в компетенції самої держави, – таких як відсоткова ставка на державний борг, прогресивний податок на капітал або оподаткування транснаціо­нальних корпорацій.
Для країн Європи тепер пріоритетом має бути створення континентального політичного органу, здатного наново встановити контроль над патримоніальним капіталізмом та приватними інтересами і просувати європейську соціальну модель у ХХІ столітті. Незначні невідповідності між національними соціальними моделями набувають другорядного значення в світлі проблеми власне виживання спільної європейської моделі35.
Не можна оминати увагою ще одного моменту: без такого європейського політичного союзу цілком вірогідно, що податкова конкуренція й надалі завдаватиме руйнувань. У сфері податку з підприємств помітні тенденції пом’якшення політики, й про це свідчать нещодавно запропоновані «знижки для корпоративного акціонерного капіталу»36. Важливо зрозуміти, що податкова конкуренція призводить до залежності від податків на споживання, тобто виду податкової системи, яка існувала в ХІХ столітті і не могла бути прогресивною. На практиці це сприятливо для осіб, які здатні заощаджувати, змінити країну проживання

Поширення принципу «місця перебування капітального активу» (а не його власника) на фінансові активи, вочевидь, вимагатиме автоматичного обміну банківськими даними, який дасть податковим органам змогу оцінити комплексну структуру власності. Такий податок також порушив би питання транснаціональності34.

Правильним підходом було б вимагати від підприємств надавати єдину декларацію про свої прибутки на європейському рівні та далі оподатковувати цей прибуток у спосіб, що менше піддається маніпуляціям, ніж у чинній системі оподаткування прибутків кожної дочірньої компанії окремо. Проблема з поточною системою полягає в тому, що транснаціональні корпорації часто в підсумку платять дуже малі суми, оскільки можуть штучно приписати всі свої прибутки дочірній компанії, розміщеній у місцевості, де податки дуже низькі. Така практика незаконна, і, на думку багатьох керівників підприємств, навіть неетична33. Доцільніше відмовитися від думки, що прибутки можна точно прив’язати до окремої держави чи території; натомість можна розподілити надходження від податку з підприємств на основі продажів чи зарплат, виплачених усередині кожної країни.