Одинадцять хвилин

Тією ж таки дорогою, по якій сунуло

Усе, що ми робимо всупереч природі, всупереч своїм найпотаємнішим бажанням, є в наших очах нормальним, хоча з погляду Бога воно нормальним бути не може. Ми самі шукаємо собі пекло, ми витрачаємо мільйони, щоб спорудити його, й після стількох докладених зусиль тепер живемо так, що гірше й уявити собі неможливо

Кумедно, що коли ми живемо в якомусь місті, то завжди відкладаємо знайомство з ним на потім — і здебільшого так ніколи з ним і не ознайомимося.

Первісним гріхом було не те, що Єва з’їла заборонене яблуко, а те, що вона захотіла, аби Адам неодмінно розділив її досвід, теж скуштував того, що скуштувала вона. Єва боялася піти своєю дорогою без будь-чиєї допомоги, тому хотіла розділити те, що відчувала.

Проте деякі речі розділити не можна. Ми не повинні боятися океанів, у які поринаємо з нашої свобідної волі; страх плутає гру всього світу. Людина має пройти крізь не одне пекло, щоб це зрозуміти.

Біль лякає, коли показує своє справжнє обличчя, але є дуже звабливим, коли вдягається в пожертву, відмову. Або боягузтво. Людина, хоч і відкидає його, проте завжди знаходить засіб бути з ним, любити його, зробити його частиною свого життя

марно переконувати себе, ніби хтось може володіти кимось — хто вірить, що це можливо, той хоче одурити себе самого.

І сказав тоді Зевс, верховний володар Олімпу: «Я знаю, як зробити так, щоб ці смертні втратили свою силу». І метнув блискавку, що розітнула земну істрту навпіл, створивши в такий спосіб чоловіка та жінку. Це значно побільшило населення світу й водночас збило з пантелику та ослабило тих, хто в ньому жив, — бо тепер їм доводилося шукати свою втрачену половину, притискатися до неї знову й у цих обіймах віднаходити стародавню силу, спроможність уникнути зрадливого удару в спину, спроможність долати великі відстані та витримувати стомливу працю. Обійми, в яких два тіла знову зливаються в одне, ми й називаємо сексом.

«Ми пізнаємо себе лише тоді, коли доходимо до власної межі»

найважливіші зустрічі готуються душами ще до того, як тіла побачать одне одного

Люди, що перебувають у цьому стані, не поспішають, не прискорюють події неусвідомленими діями. Вони знають, що неминуче зуміє себе проявити, що справжнє завжди знайде спосіб показати себе. І коли надходить ця хвилина, вони не вагаються, не втрачають нагоду, не пропускають жодної магічної миті, бо цінують важливість кожної секунди.