Елінор Портер. «Полліана дорослішає". Серія «Шкільна бібліотека української та світової літератури». Літературно-художнє видання

Я б сказала, що мені це найбільше не до вподоби: що люди не знайомі одне з одним. А наскільки все було б ліпше, якби вони познайомилися!

невпевнено розважила вона. — Принаймні не могли відповісти на мої запитання. Але, може, ти відповіси. Ти не знаєш, де мешкає місіс Керю?

— Нє-а! Хош, кишені виверну?

дь-якому разі, вони не розмовляли англійською, — невпевнено розважила вона. — Принаймні не могли відповісти на мої запитання. Але, може, ти відповіси. Ти не знаєш, де мешкає місіс Керю?

— Нє-а! Хош, кишені виверну?

— Як це? — перепитала Полліанна, не второпавши.

Хлопчисько знову вишкірився.

— Я кажу, ні сном, ні духом. Не траплялось мені здибатися з тою леді.

— Невже ніхто її не знає? — благально запитала Полліанна. — Розумієш, я вийшла прогулятись і заблукала. Ходжу, ходжу, а нашого будинку ніде немає. Вже час вечеряти, і сутеніє. Я хо