ІЛОН МАСК Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє

Історія показала, що хоча Маскові цілі на певний момент можуть видаватися абсурдними, він, безперечно, вірить у них, і якщо йому дати достатньо часу, як правило, досягає їх

Метою має бути — що творить базову цінність?

Ілон на початку кар'єри дійшов висновку, що життя коротке, — каже Стробел. — Якщо справді прийняти це, з цього очевидний висновок: треба працювати так важко, як тільки можеш».

Треба мати досить широкі знання з інженерії та природничих наук. Треба вивчати лідерство, трохи бізнес-адміністрування, знати, як управляти речами, організовувати процеси, знаходити кошти.

Тобто ми зараз маємо точку, у якій сходяться докази того, що ти можеш пристрасно працювати над чимось, що здається іншим людям божевіллям, і тобі це може вдатися.

Я тепер знаю, що інтуїція у речах, про які ти не так багато знаєш, працює не дуже добре, — каже Пейдж. — Ілон про це говорить так: завжди треба починати з перших принципів проблеми. Які фізичні закони лежать в основі? Скільки часу на це піде? Скільки це коштуватиме? Наскільки дешевше можна це зробити? Існує цей рівень інженерного проектування і фізики, на якому треба з'ясовувати, що можливо і що цікаво.

Людина, яка завжди обіцяла, обіцяла й обіцяла, нині робила — і робила видовищні речі. «Я, можливо, був занадто оптимістичним щодо часових рамок втілення деяких із цих речей, але у моїх обіцянках щодо результату перебільшень не було, — сказав мені Маск в інтерв'ю після запуску Model S. — Я зробив усе, що обіцяв зробити».

Або ти намагаєшся зробити щось видовищне і не йдеш на жодні компроміси, або не намагаєшся.

Мені треба, щоб оцю неможливу річ було зроблено до 14:00 у п’ятницю. Ти можеш це зробити?"

Він казав, що все, що ми робимо, треба співвідносити з нашою швидкістю спалювання коштів, а спалюємо ми по сто тисяч доларів на день. Це був такий дуже властивий підприємцям чи Кремнієвій долині спосіб мислення, який був чужим для інженерів аерокосмічної галузі в Лос-Анджелесі. Іноді він не давав нам купити запчастину за дві тисячі доларів, бо очікував, що ми знайдемо її дешевше або винайдемо щось, що буде дешевшим. В інших випадках він, і оком не змигнувши, орендував літак за 90 тисяч доларів, щоб доставити щось на Квадж, бо це економило цілий робочий день, а отже, вартувало того. Він створював і підтримував це відчуття терміновості, що він очікує за десять років мати щоденну виручку в десять мільйонів доларів і кожний день, коли ми занадто повільні в досягненні наших цілей, це зайвий день неотримання цих грошей».