Я ховаю їх собі під сідниці, але не від його очей — помічає, посмішка миттю сходить з обличчя:
b1345146185has quoted4 years ago
Мамка й собі за словом у кишеню не лізла, правда, лиш коли зачіпали.
Татьяна Петрушкинаhas quoted5 years ago
Усе ждуть і ждуть, а жити забувають.
Татьяна Петрушкинаhas quoted5 years ago
Потреба бути потрібним, ні, не так, необхідність бути комусь потрібним — це як хронічна болячка.
Татьяна Петрушкинаhas quoted5 years ago
Іноді мені здається, що справжнє безумовне щастя існує лише в дитинстві. Дорослі розкладають його на сотні складових і витрачають життя, аби скласти їх докупи одночасно, й лише у старості починають розуміти, що щастя — це не вінегрет у каструлі.
Татьяна Петрушкинаhas quoted5 years ago
На воза заскочив, дихає, а надихатись не виходить. Ні в нього, ні в неї — не виходить. Просто обоє вже знають, що десь там, серед лісу, є їхня галявина. Та, що колише в собі закохане літо.
Татьяна Петрушкинаhas quoted5 years ago
А взагалі, у тролейбусі, коли ззаду, то мене дєвушкой звуть.
Жінки розсміялись.
— А спереду?
— Спереду бабушкой, але місцем не поступаються. Значить, не стара, еге?