давалося, що ніч вихоплювала з наелектризованого повітря загублені ним звуки, хутко загортала їх у клапті густого туману, що поповзком стелився по землі, й похапцем ховала — у травах, на грядках городини, під кущами і деревами, що непорушно бовваніли в імлі, як древні кам’яні статуї.