Мабуть, жодне ім’я в історії філософії й науки не було так демонізовано, як ім’я Фрейда. «Ненауковість» і «сексизм» — ще «найм’якіші» звинувачення, висунуті щодо фрейдизму. Разом із цим, «культ Фрейда» процвітав і процвітає й понині поміж представниками «інтелектуальної еліти», — як ця категорія населення сама себе називає. У чому ж притягальна сила — «магнетизм», — як називають її представники різних течій окультизму й езотерики — фрейдизму? Що з цієї ідейної течії таки гідне того, щоб бути не лише прийнятим нами, як кажуть, «до відома», але й взятим нами до нашого «набору інструментів» для самопобудови самих себе і своєї долі?
Пошуку відповідей на ці питання й присвячена запропонована стаття.
Переклад українською Ярослава Мишанича.