Прошу нiяким свiтом не думати, що се я розповiдаю видумку, або що напис на заголовку сеї повiстки — яка-небудь метафора. Нi, дiло справдi йде про олiвець, i то не цiлий, а кусник от так, вiзьмiмо, три цалi* (* Ц а л ь — мiра довжини, 2,4 см.) завдовжки. А втiм, як хто скаже, що пiвчетверта цаля, то також не пiду з ним до вiйта судитися. Але то знаю добре, що чотирьох цалiв завдовжки не тримав. Се мiг би я, як кажуть правники, «ствердити головною присягою», або, як кажуть нашi ясеничани *(* Ясеничани — селяни села Ясениця Сiльна (тепер Дрогобицького району Львiвської областi).), «побожити й заскаритися, на чiм свiт стоїть». Пiвчетверта цаля, не бiльше, задовгий був герой сеї повiстки. Ivan Franko — Olivec.
