Лі Бардуґо. Дев'ятий дім

Брови Алекс злетіли вгору.
– То вони каліфорнійські багатії.
– Каліфорнійські багатії?
– В Л.-А. по-справжньому круті чуваки вдягаються, як безхатьки, так наче хочуть, щоб усі думали, що вони живуть на пляжі.
– Підозрюю, «Рукопис» прагнув стриманої елегантності, а не кричущості типу; «Я трахаю моделей у своїй хатині в Малібу», але х

Не можна безкінечно наближатися до смерті й торкатися лише кінчиками пальців. Урешті-решт вона схопить тебе за щиколотку та спробує затягнути на дно.

«Наче тобі в дупу запхали бурульку».

відійшов від натовпу й поспіхом кинувся вітати гостей.

Самої лише їхньої запаморочливої енергії, мабуть, вистачило б, аби привабити Сірих

Ґордон Буншафт уявляв собі бібліотеку скринькою всередині скриньки. Позаду стійки охоронця аж до стелі здіймалася велетенська скляна стіна, укрита книжковими полицями.

– Якщо Авреліанці безпечні, чому ми мусимо там бути? – поцікавилась Алекс.
– Щоб захистити обряди від утручань. Саме цей ритуал зазвичай приваблює цілу купу Сірих.
– Чому?
– Через надмір крові. – Кроки Алекс уповільнились. – Будь ласка, не кажи мені, що ти вразлива. Якщо ти не спроможна змиритися з кількома краплями кровиці, ти тут навіть семестру не протримаєшся.
Дарлінґтон одразу відчув, що поводиться як мудило. Після того що Алекс пережила в Каліфорнії, вона, звісно ж, буде настороженою. Ця дівчина зазнала справжньої емоційної травми, а не була свідком того театру смерті, до якого звик він сам.
– Зі мною все буде гаразд, – запевнила вона, проте намертво вчепилася в лямку наплічника.

Приблизно в цей самий час «Кістки» запечатали свій операційний театр, – додав Дарлінґтон.
– Свій що?
– Дізнаєшся на вступному віщуванні. Утім, гадаю, під час першого досвіду ми не будемо нехтувати страхуванням. – Краще буде, якщо Алекс Стерн зведеться на ноги серед завзятих щирих Авреліанців, ніж на очах у Кістяників. – Університет подарував Авреліанцям це приміщення за їхню службу.

Весна в Новій Англії наставала повільно, але осінь завжди несподівано вистрибувала з-за рогу. Ти щойно пітнів у літньому бавовняному одязі, аж раптом тремтиш під небом, що неочікувано вкрилося твердою блакитною емаллю

Він почав з малого – зі «Святого Аврелія». Дарлінґтон дійшов висновку, що велика магія може почекати до кінця семестру