Заповіт

Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… А до того —
Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

Пішла б же я утопилась —
Жаль душу згубити.

І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.

Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!

По тім боці – моя доля,
По сім боці – горе.

Кохайтеся ж, любітеся,

Як серденько знає.

Нічого б на світі не знав,
Не був би в світі юродивим,
Людей і бога не прокляв!..

Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!

Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте