Такою продуктивною Гудзон-стрит робило поєднання фізичного й соціального оточення. Квартали на ній були невеликі, їх легко було пройти пішки. Тут мешкало багато різноманітного люду, будь-якого етнічного походження й розмаїтого стилю життя. На ній були широкі тротуари й будівлі на будь-який смак — житлові будинки, крамниці й навіть невеличкі фабрики. Це означало, що на вулицях увесь час були різні люди, які працювали за різними графіками. Також було багато старих будинків, де ніхто не жив або займав не всю житлову площу, тож вони ідеально підходили для реалізації різних видів творчої діяльності, як-от художні студії чи майстерні або й малий приватний бізнес. Гудзон-стрит також притягувала людей певного типу, яких Джейкобс називала «публічними людьми»: вони були власниками магазинів, торговцями, місцевими публічними особами, які самі собою були рішучою протилежністю до «людини організації», описаної Вайтом. Користаючись своїми соціальними