Homo creativus. Як новий клас завойовує світ

Спрацювала дивна зворотна логіка, за якою не люди переїздили заради роботи, а саме компанії переїжджали до місць чи створювалися в тих місцях, у яких було багато талановитих людей.

Ми маємо переключити нашу увагу від способу життя, що оспівує споживацтво, у якому ми формуємо свої ідентичності через брендові характеристики товарів, які ми споживаємо, до такого способу, який давав би нам змогу розвивати наші таланти й розкривати нашу індивідуальність, реалізовувати наші справжні «я» через роботу й інші види діяльності.

Вибір місця проживання великою мірою визначався стилем життя, інтересами, і, як я з’ясував, саме вони виходили за межі тих стандартів якості життя, які більшість експертів вважали найважливішими

природою, вони є органами людського мозку, створені людською рукою, це — утілена в об’єкті сила людського знання. Розвиток [технологій] указує на те, до якої міри загальне соціальне знання стало прямою силою виробництва, а також до якої міри, відповідно, самі умови процесів соціального життя стали підконтрольними загальному інтелекту і відповідно до нього були трансформовані56.

Робітничого класу — Карл Маркс.
Природа не будує тонкопрядних машин, локомотивів, залізниць, телеграфів тощо. Усе це є результатом людської діяльності; природні матеріали перетворюються на продукти людської волі та її перевагу над приро

Наскільки мені відомо, уперше концепцію «креативної економіки» було сформульовано у виданні «Business Week», у серпні 2000 року43. Невдовзі Джон Гоукінз задокументував глобальний вплив цього явища у своїй книжці під влучною назвою «Креативна економіка»44, хоча він ужив цей термін у дещо відмінному значенні від мого. Я визначаю Креативну економіку на основі професій і видів занять, а за визначенням Гоукінза, вона включає п’ятнадцять секторів креативної індустрії, зокрема розробку програмного забезпечення, відділи досліджень і дизайну, а також галузі, у яких створюється креативний контент, як-от кінематограф і музика. Усі вони виробляють інтелектуальну власність у вигляді патентів, торговельних марок, авторських прав і спеціальних дизайнерських розробок45.

’язками і своєю роллю в них, вони зводили людей разом, сприяли появі ідей і загалом відігравали ключову роль у мобілізації різних ресурсів

Такою продуктивною Гудзон-стрит робило поєднання фізичного й соціального оточення. Квартали на ній були невеликі, їх легко було пройти пішки. Тут мешкало багато різноманітного люду, будь-якого етнічного походження й розмаїтого стилю життя. На ній були широкі тротуари й будівлі на будь-який смак — житлові будинки, крамниці й навіть невеличкі фабрики. Це означало, що на вулицях увесь час були різні люди, які працювали за різними графіками. Також було багато старих будинків, де ніхто не жив або займав не всю житлову площу, тож вони ідеально підходили для реалізації різних видів творчої діяльності, як-от художні студії чи майстерні або й малий приватний бізнес. Гудзон-стрит також притягувала людей певного типу, яких Джейкобс називала «публічними людьми»: вони були власниками магазинів, торговцями, місцевими публічними особами, які самі собою були рішучою протилежністю до «людини організації», описаної Вайтом. Користаючись своїми соціальними

Джейкобс ретельно запротоколювала, як ці механізми спрацьовували на Гудзон-стрит, де вона мешкала, і довкола неї, у районі, де були як приватні, так і орендовані квартири, магазини й бари (серед них і відома таверна «Білий кінь»), у яких працівники, письменники, музиканти та просто інтелектуали збиралися, щоб розслабитися, поспілкуватися й обмінятися новими ідеями.

Сімонтон виділив чотири ключові характеристики часу й місця, у яких креативність розцвітає найповніше: «профільна діяльність, інтелектуальна сприйнятливість, етнічна розмаїтість, політична відкритість».