Я згоден, що суспільство не є досконалим. Утім, коли йдеться про релігію, нас усіх змушують схилити голову, так би мовити, ставлять на місце.
— Невже? — здивовано спитала вона. — Я вважаю, що, навпаки, релігія знімає з нас відповідальність. Вона вчить, що ми ні в чому не винні — просто хтось або щось смикає за нитки, а ми не годні вплинути на те, що відбувається, хіба лише молитвами. А насправді ми самі спаскудили цей світ. Але в наших силах змінити все на краще.
— Невже ви вважаєте, що люди спроможні виправити цілий усесвіт?
— Я говорю не про всесвіт, а про нас самих, містере Роте. Ми можемо виправити власні помилки. Природа існує на вищому інтелектуальному рівні. Ми могли б досягти більшого, піти в розвитку набагато далі, але треба зробити зусилля й розчахнути двері. Багато розумних голів не може займатися науковими дослідженнями через безглузді упередження щодо статі і раси. Мене це бісить, і гадаю, вас також. Наука має розв’язати чимало важливих проблем: голод, хвороби, смерть. А ті, хто заради власної користі і спираючись на культурні пережитки навмисно зачиняють двері перед іншими, є не просто нечесними, а й свідомо лінивими. І з такими людьми я часто стикалася в Гейстінґському науково-дослідному інституті.