У неділю рано зілля копала

"Ой мати, мати! Жаль ваги не має —

Най ся Грицуньо у двох не кохає!

Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата:

Із чотирьох дощок темная хата!"

"Нащо ти, суко, Гриця отруїла?

То аби-сь знала, донько, що котрий найбільше милує, той найборше зраджує! Як цілує тебе, його серце вже з тобою прощається. Котрі так не робили?

Виглядає мов сам святий Георгій, як на коні їде.

В лісі добре.

В лісі, як в тій церкві. І спокій є, і господь; і зросла вона в нім, і свій біль в нім згубить.

То аби-сь знала, донько, що котрий найбільше милує, той найборше зраджує!

Вднину тугу працею укривала, а безсонними ночами спогадами годувала.

До других залицяється, а до неї таки горнеться.

Її тягне тепер до самоти, як давніше до мандрівки.

Злидні, смуток, самітність, як звичайно, але ось ту