uk
Питер Сінґер

Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
Книжка року за версією Amazon
The New York Times, Washington Post, Time рекомендують
Хочеш миру — готуйся до лайків
Facebook — як поле бою, а Instagram — ніби концентраційний табір вільного часу із «лайками»-наглядачами. Сюжет для кіберпанку? Аж ніяк. Наше сьогодення. У світі протягом тривалого часу точиться війна — віртуальна. Із цілком реальними наслідками, часто кривавими та смертельними, коли необережний пост може стати епітафією, а невинна «вподобайка» — приводом для арешту. Такі випадки давно стали нормою.
Пітер Сінґер та Емерсон Брукінґ витратили довгих п'ять років, щоб провести ґрунтовне дослідження розвитку Інтернету, найвідоміших соцмереж сьогодення та процесу перетворення їх на зброю в сучасному світі. Від історії появи Всесвітньої павутини, смайликів, твітів та мемів автори розповідають про використання платформ соцмереж авторитаристами, революціонерами, силами оборони, терористами, Дональдом Трампом, Росією, Китаєм, США й багатьма іншими фігурантами онлайн-життя.
Ласкаво просимо до cвіту соцмережевого періоду!
Надзвичайно актуально та захопливо.
The New York Times
This book is currently unavailable
391 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Quotes

  • Анна Гажаhas quoted3 months ago
    ля вторгнення та окупації Росією східних районів України у 2014-му ці дві країни залишаються замкнені в нерозв’язаному конфлікті, що вже забрав десятки тисяч життів і щодня відлунює в українсько-, російсько-та англомовних соцмережах. Коли гомофілія та групова поляризація набрали обертів (війни мають властивість усе прискорювати), прихильники кожної сторони зібрали невичерпний перелік справжніх чи сфабрикованих злочинів, якими жбурляють одне в одного, немов ножами. Кожен публічний пост у Facebook, Twitter чи VK дає нові приводи для сварки та тролінгу. Наприклад, коли відомий командир підтримуваних Росією сепаратистів був убитий українцями з гранатомета, його похорон наживо транслювали у Facebook – що одразу виявили українські націоналісти. Живі трансляції розширили фізичне поле битви, де за перевагу боролись емоджі.

    Суміш смертельно серйозного конфлікту та химерної цифрової легковажності відлунювала на найвищих рівнях міжнародної дипломатії. Якось офіційний російський Twitter-акаунт (@Russia) попередив: «Хто до нас із #санкціями прийде, від санкцій і загине». Повідомлення супроводжувало музичне відео в стилі хеві-метал, на якому росіяни вправляються з середньовічними мечами й обладунками. Відповідь від офіційного українського акаунта (@Ukraine) не забарилася: «Якби ви поважали міжнародне право, то уникли б санкцій і тепер відправляли би місії на Марс, а не бігали з палицями». По тому Україна підкреслила свою насмішку мемом – ґіфкою з двома персонажами із телесеріалу «Південний парк», що б’ють одне одного дровиняками. Росія відреагувала того самого дня іншим чином – обстрілом, що вбив українського солдата.
  • Анна Гажаhas quoted3 months ago
    Скрізь, де тлів внутрішній розкол, його здалеку підтримували російські пропагандисти. У 2014-му вони втрутилися в референдум про незалежність Шотландії. У 2016-му ще агресивніше посприяли ідеї Брекзиту, а потім попрацювали, щоб скерувати результати президентських виборів у США. У 2017-му, коли іспанський регіон Каталонія захитався на межі відокремлення, російські ЗМІ та посередники гучно виступили за незалежність, а кожне їхнє повідомлення підкріплювала ціла армія ботів. Коли Чорногорія захотіла стати 29-м членом НАТО, онлайн-бійці добряче попрацювали, щоб розірвати цю країну на частини. Пізніше з’ясувалося, що армія ботів закладає фундамент для планів підтримуваних Росією екстремістів, щоб убити прем’єр-міністра та скинути уряд. Цьому ледь вдалося запобігти, коли місцева поліція виявила автомати, снайперські гвинтівки та гранатомети, сховані поблизу домівки прем’єра.

    Урешті-решт навіть розрізненому керівництву Євросоюзу ввірвався терпець. «Ми серйозно занепокоєні швидким поширенням натхненної Кремлем активності в Європі, – заявив Європарламент. – Ворожа пропаганда проти ЄС та його держав-членів прагне спотворити правду, спровокувати сумніви… посіяти страх і непевність серед громадян».

    Путін відповів презирством. «Ми спостерігаємо абсолютно очевидну деградацію… уявлення про демократію в західному суспільстві», – сказав він і глузливо подивувався, що після «намагань повчити нас демократії» ЄС замовчує альтернативні думки. У своїй відповіді російський президент виглядав справжнісіньким інтернет-тролем у плоті.
  • Анна Гажаhas quoted3 months ago
    Пепе, можна зрозуміти меми, а через них і життєвий цикл ідей в Інтернеті.

    Жабеня Пепе виникло у 2005 році в уяві художника із Сан-Франциско Метта Ф’юрі. Один із чотирьох персонажів серії коміксів Ф’юрі «Хлопчачий клуб», Пепе був просто мультяшним гультяєм, що проводив дні, «випиваючи, смердячи і геть ні про що не думаючи». У 2008-му анонімний користувач 4chan поширив картинку, на якій Пепе спустив штанці до гомілок, щоб помочитися у громадській вбиральні, безсоромно пояснюючи свої дії словами «Кайф, чуваче». Простота та нешанобливість Пепе ідеально вловили дух вільнодумства простяцької спільноти 4chan. Мем став вірусним серед користувачів інтернет-форумів та – що вражає найбільше – переріс вірусність, ставши частиною глибинної культури Інтернету. Коли первинний мем начебто вичерпався, користувачі почали самі домальовувати витвір Ф’юрі. Коли комікси добігли кінця, користувачі почали створювати власні. У певному сенсі, Пепе став ідеальним онлайновим явищем – популярним та нескінченно адаптивним. При цьому він лишився надто химерним і непривабливим, аби стати мейнстримом уповні.

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)