uk
Ольга Кобилянська

БИТВА

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
  • Anastasiia Kuznietsovahas quoted3 years ago
    Столітні оберігали їх досі своїми об'ємистими раменами від усього,— але відтепер? А коли б вони й опиралися всьому? Всьому жару сонця, що випивав так жадібно їх молоді соки, всім бурям, що бажали зломити їх корони, всій студені й усім прочим знадвірним погрозам,— так що ж тоді? Чи не простягнулася б теж і за ними, коли б стояли якраз у самій найгордішій красі, розкошуючи в пишноті, узнаючи над собою лиш небеса,— тота сама убійча рука?! Вони рішилися вмерти...
  • Anastasiia Kuznietsovahas quoted3 years ago
    Ледве що пролетіли раз або два в рік весняною порою сею, своєю колись, гордою батьківщиною.

    І зозуля перестала тут кувати
  • Anastasiia Kuznietsovahas quoted3 years ago
    Спустошені, запустілі, ограблені з всеї питомої краси й колишнього багатства,— гори остались немов на посміховище, і не могли спинити, щоб жарке сяйво сонця не випалювало немилосердно сеї оставшоїся флори, котра вимагала для свого існування самої найглибшої тіні. Полишені ледве понад землею виросші ялинки й сосонки, а не ушкоджені самим припадком, стояли смутні й опущені. Буря і сонячна спека переходили на відміну понад їх молодесенькими коронами, що не були ще надовго так насталені, щоб зносити всі зміни й удари врем'я.
  • Anastasiia Kuznietsovahas quoted3 years ago
    Біляві спорохнявілі пняки стирчали густо одні коло одних, неначе кістяки з пожовклої трави. Нездатні дерева лежали в великім числі покалічені вокруги, а з кори обдерті пні, що показалися нездоровими, порохнявіли нетикані дальше. Великі випалені місця на землі нагадували рани пожежі і свідчили о побіді полуміней, що блистіли тут так часто вночі й пожирали жадібно все, що в їх сусідстві находилося. Стоси соснової кори лежали темно-брунатними шматами й звоями напівперегнилі, і важко лежали маси трісок на траві.
  • Anastasiia Kuznietsovahas quoted3 years ago
    Молоді соснові деревця, колись майже ясно-зеленої й блискучої барви, були поламані й навіки ушкоджені. Папороть опустила своє зубчасте, тепер пірване листя і, позбавлена тіні, в'яла та конала звільна на сонячнім жарі.
  • Anastasiia Kuznietsovahas quoted3 years ago
    Високий мох, вирваний, і пошматований, та корінням вивернений до сонця, висох, а тою самою смертю гинула й потоптана трава. Прерізні лісні кущі малини, яловець і інші сильні та відпорні рослини й цвіти, що

    буяли колись у повній розкоші, прилягли тепер до землі й були майже з корінням повитягані. Поверх усього того котили й волікли тисячами й тисячами великанів!
  • Anastasiia Kuznietsovahas quoted3 years ago
    — Куди, куди, куди? — шемрали хвилі невтомимо кожної ночі й лизали жалібно берег, і плескались підхлібно в чутних звуках о велике каміння, котре десь-не-десь визирало неповорушно з води.

    Але вони не діставали жодної відповіді.

    В таборі оставалось тихо.

    Пні лежали без душ, а дошки простягнені...

    Але він бачив відповідь. Куди лиш звернув своє лагідне лице — читаючі. На дошках і пнях, призначених до транспорту, стояли чорними буквами виписані слова: "До Батуму", "До Батуму", "До Батуму*...
  • Anastasiia Kuznietsovahas quoted3 years ago
    Було по битві.

    Навкруги панувала бездушна тишина
  • Anastasiia Kuznietsovahas quoted3 years ago
    Вже будують і в другу сторону звідси залізну дорогу; чую — ліси продано далі на нових десять років ! Так, ще "лиш десять років, а відтак — знов на десять років, і пропав маєток нашого краю!.. Проклята правда!..
  • Anastasiia Kuznietsovahas quoted3 years ago
    — Так, так,— чути між іншим, як оповідав один робітник, котрого звали Клевета,— так нищать чужі антихристи наші прекрасні ліси, що становлять маєток нашого краю. Бог знає, але їх пани сокотять [5] їх зле і будуть раз за те перед богом відповідати. Тепер мається сей прекрасний матеріал вивозити, мабуть, аж за море! І що має наш край з того?
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)