Повія

– Ой боже! що та любов може

«Нiхто тебе не пойме… не хоче поняти… одинока, одинока… повiя!..»

Життя – вдача, – думав вiн далi. – Бери вiд нього все, що дає воно; бери на час, знаючи, що нема нiчого на свiтi вiчного; не шкодуй за тим, що обмина тебе; не давай зiвка, коли воно само тобi дається до рук!

У хатi стало так тихо, хоч мак сiй,

зародиться таке лихе, i завдасться таке люте!»

Казаному кiнця немає

– Хай вiн тобi на шиї повiситься!

Поцiлувала Химка у ломаку

Поцiлувала Химка у ломаку

«Всюди своє лихо, – думалося Прiсьцi, – та чужим людям воно за смiшки».