Емоційна спритність. Як почати радіти змінам і отримувати задоволення від роботи та життя

Насправді негативність — нормальна. Це фундаментальний факт. Ми так влаштовані, аби іноді мати негативні відчуття. Просто така людська природа. Надмірність стресу через позитивну налаштованість — це результат того, що наша культура, образно кажучи, заліковує нормальні коливання наших емоцій, а суспільство часто дослівно заліковує невгамовних дітей і жінок з перепадами настроїв.

треба пам’ятати, що чиясь негативна оцінка рідко буває об’єктивною77 і що нема рації вважати цю критику істиною та, далебі, не слід її залучати до власної самооцінки.

Власне, одним із великих парадоксів людського досвіду є те, що ми не можемо змінити себе й наші обставини, не прийнявши того, що існує зараз. Прийняття — перед­умова зміни.

Мавпячий мозок переймається спонуками минулого («Я не можу вибачити те, що він вчинив») і повабом майбутнього («Не дочекаюсь, коли піду до менеджера і висловлю йому свою думку»).

«Мавпяче мислення» — це термін з галузі медитації, що описує нескінченну внутрішню балаканину, що перестрибує з теми на тему, як мавпа — з дерева на дерево.

Так чи інакше ми всі таке робимо. Ми раз у раз йдемо (чи біжимо) довкруг кварталів нашого життя, виконуючи писані, гадані чи уявні правила, переймаючись способами буття й праці, що не дають нам користі.

«Людина в пошуках справжнього сенсу»

Людям не можна вірити», «Мені буде боляче».

Є давня максима: якщо робите те, що й завжди робили177, ви отримаєте те, що завжди.

Емоційна спритність — це процес, що дає змогу грати на повну, змінюючи поведінку й дотримуючи її, аби жити у злагоді з власними намірами й цінностями.