Емоційна спритність. Як почати радіти змінам і отримувати задоволення від роботи та життя

Насправді негативність — нормальна. Це фундаментальний факт. Ми так влаштовані, аби іноді мати негативні відчуття. Просто така людська природа. Надмірність стресу через позитивну налаштованість — це результат того, що наша культура, образно кажучи, заліковує нормальні коливання наших емоцій, а суспільство часто дослівно заліковує невгамовних дітей і жінок з перепадами настроїв.

треба пам’ятати, що чиясь негативна оцінка рідко буває об’єктивною77 і що нема рації вважати цю критику істиною та, далебі, не слід її залучати до власної самооцінки.

Власне, одним із великих парадоксів людського досвіду є те, що ми не можемо змінити себе й наші обставини, не прийнявши того, що існує зараз. Прийняття — перед­умова зміни.

Мавпячий мозок переймається спонуками минулого («Я не можу вибачити те, що він вчинив») і повабом майбутнього («Не дочекаюсь, коли піду до менеджера і висловлю йому свою думку»).

«Мавпяче мислення» — це термін з галузі медитації, що описує нескінченну внутрішню балаканину, що перестрибує з теми на тему, як мавпа — з дерева на дерево.

світ постійно змінюється і створює для нас нові можливості й ситуації. Щоб сповна цим користуватися, треба постійно відмовлятися від старих категорій і формулювати нові.

сама потреба підтвердити свою слушність у справі або несправедливість щодо ставлення до вас може відібрати вам роки життя, якщо все це не зупинити.

Давні історії не зумовлюють поведінки. Ми самі зумовлюємо нашу поведінку.

Бути емоційно спритним означає відчувати контекст і реагувати на світ такий, яким він є.

Отже, питання поступу звучить так: «Хто керує — думка чи той, хто думає?»
Почасти наші проблеми в тому, як ці думки ми об­робляємо.