Портрет Доріана Ґрея (збірник)

Я занадто обожнював вас – і за це зазнав покари

Аморальне життя позначиться на обрисах рота, на обважнілих повіках, навіть на формі рук

Якщо думка впливає на живий організм, то чом би їй не впливати і на мертву, неорганічну матерію? І більше навіть – хіба не може й без нашої думки чи усвідомленого бажання зовнішній світ вібрувати в унісон з нашими настроями й почуттями, хіба не можуть якісь таємничі потяги чи невідомі властивості привертати один атом до іншого

А його життя так само ж цінне, як і її!

А я гадаю, вони просять у нас лише того, що перше вже дали нам, – упівголоса й серйозно мовив Доріан. – Вони пробуджують у нас Кохання і мають право сподіватися його від нас і для себе.

З перського дивану, де лежав лорд Генрі Воттон, палячи своїм звичаєм одну по одній незліченні цигарки,

Ті, що в прекрасному вбачають бридке, — люди зіпсуті, які, однак, не стали через те привабливі.