Полювання на Джека-Різника

Ну, тоді ми маємо показати твоєму дурному хлопця ось цю дівчину. Упевнена, ти станеш тим рівнянням, вирішувати яке принесе йому величезне задоволення, — вона поплескала мене по носу. — Володій своїми перевагами, як клинком, кузино. Жодному чоловікові не вдалося винайти корсет для наших мізків. Немає жодних причин, чому ти не можеш носити на роботі халат, а потім одягати найкраще вбрання та танцювати всю ніч безперервно. Але тільки якщо тобі самій це подобається.

У троянд є і пелюстки, і шипи, моя темна квіточко. Не треба вважати щось слабким, бо

Не треба вважати щось слабким, бо воно видається делікатним.

мертві говорять з тими, хто вміє слухати.

У смерті немає таких забобонів, як становище в суспільстві або стать, як у людей, що живуть. Вона приходить однаково за королями, королевами та повіями, часто залишаючи живих із жалем.

Я міцніше обійняла батька, все ще не цілком вірячи у свій успіх.

— Все це чудово, але… чому?

Батько притис мене до себе.

— Я по-своєму намагався захистити тебе від жорстокості світу та від його хвороб. Але чоловіки та молоді жінки не створені для того, щоб жити в позолочених клітках. Завжди є шанс, що якась інфекція проникне всередину. Я вірю, що ти це зміниш. Для цього ти маєш ризикнути вийти у великий світ, моя мила дівчинко. Тільки пообіцяй мені одну річ, гаразд?

— Що завгодно, батьку.

— Завжди плекати й вирощувати свою невгамовну цікавість.

Я посміхнулась. Цю обіцянку я твердо збиралася стримати.

— Томас запевнив мене, що простежить за тобою, коли ви обоє поїдете. Він дуже відповідальний молодий джентльмен, як я чув.

Мої брови злетіли.

— Томас… теж їде?

Батько кивнув головою.

— Це була його ідея.

— Ось як?

Батько підійшов і зробив те, що я найменше від нього очікувала: він уклав мене в обійми й поцілував у макітру.

— Дурне дитя, — промовив він добрим голосом. — Я посилаю тебе до школи судової медицини. Одну з найкращих у Європі. Знадобилися всі мої зв'язки та позитивний відгук твого дядька, щоб добути тобі місце в класі. За тиждень ти їдеш до Румунії.

Я відсторонилася, щоб подивитись батькові в очі. Від того, що я в них побачила, у мене перехопило подих, і я підбадьорилася: це була гордість. Мій батько пишається мною та дає мені свободу, якої я так прагнула.

— Страх – це голодний звір. Що більше ти його годуєш, то більше він стає. Мої наміри були добрими, але, боюся, вони не привели до того, що я планував, — він постукав пальцем у свої груди навпроти серця. — Я думав, що якщо триматиму тебе поряд із собою, вдома, в безпеці, то зможу захистити тебе від таких потвор.

— Пора цьому впертому дурню послухати мене, — він віддав мені конверт. — Я просив його замовити за тебе слово. Ти розумна, красива, і життя відкриває тобі незліченні можливості. Ось чому тобі треба їхати.