Хлопчик Морозець та його друзі

Ці казки, малята, написані мною в співтоваристві з моєю любою онучкою Сашенькою, яка допомагала мені, придумуючи цікаві, оригінальні сюжетні лінії. Казки у нас народжуються кожного дня, — не встигаємо записувати! От і зараз ми до вас, шановні наші друзі, не з порожніми руками, а з новою нашою казкою. А знаєте, як народилась у нас ця казка? — От послухайте! — Нещодавно, як тільки випав перший сніг, виходимо ми з онучкою з нашого будинку і бачимо диво — на капоті засніженого легковика сидить кіт. — Ну, то й що? — скажете ви, — кота на капоті не бачили? — Але ж то був незвичайний кіт! — Пухнастий, білий-білий, до того ж він гордовито сидів на капоті білого-білого, засніженого, мов полярний торос, легковика і синіми, як весняне небо, очима замріяно дивився кудись за обрій… — Ну, просто, маленький Полярний Ведмідь, — у захваті прошепотіла онучка, — а давай, дідусю, казку про Полярного Ведмедя напишемо! — Давай, але що цьому котові скажемо? — Побачили такого чудового Кота, а написали про Ведмедя… Незручно, якось… — Ну, тоді давай напишемо про Кота, що був дуже схожим на Полярного Ведмедя, а тому подружився з ним. — В зоопарку? — Ні! Що ти! На Полюсі!!! — Ну, припустимо, на Полюсі такий холод, що там ніхто не живе, хіба що риба під товстелезною кригою. — Ну, тоді, хай біля якогось острову, але обов’язково в Льодовитому Океані! Там є острови? — Є! — А білі ведмеді біля них? — Коло островів і білі ведмеді зустрічаються. — Ну, от, і нашого Кота — туди, хай з ними подружиться! — Але ж коти там не водяться! Як наш Кіт туди потрапив? — А давай придумаємо як, а якщо важко буде — МАГІЮ підключимо! От, ми думали-думали, та й придумали, а де важко було — підключили і МАГІЮ… А що з того вийшло, судити, даруйте, не нам…