bookmate game
uk
Free
Марко Вовчок

Три долі

  • Tetiana M.has quoted3 years ago
    Була в нас у слободі бублечниця, а в неї наймичка — велика, чорнява дівчина, роботяща, а вже непотороча така, як рідко, — то, було, стрінешся із нею, питаєш: "Що робили ви?" — "Воду носили, бублики пекли", — одкаже вона спокійно. «А завтра що робитимете?» — «Води принесемо, бублики спечемо». — «А позавтрому?» — «Будемо воду носити, будемо бублики пекти».
    Вмер в їх хазяїн — дівчина трохи заклопоталася, поки його поховали.
    — А що в вас?
    — В нас хазяїн вмер, і поховали.
    — А тепер як?
    — Воду носимо, бублики печемо.
    Дівчина було говорить спокійно, стоїть свіжа — а тут б слухати ніяково: дивуєшся, як це вона живе довольна такеньки, що бублики пече... Бувають такі в бога!
  • Eva Zurianhas quoted2 months ago
    Глас в неї був такий, що для глухих добрий.
  • Eva Zurianhas quoted2 months ago
    того був йому не великий прибуток, коли б не вбиток, а що він дуже любив дорогу. Ще його батько чумакував і брав його з собою малого, то ще тоді він закохався у дорогах.
  • Маринаhas quoted2 years ago
    Весело, як є ким радіти, та й те добре, коли є об кім поплакати.
  • Маринаhas quoted2 years ago
    — Чи ти коли згадувала нас? Згадувала людей?

    — Я молюся за вас і за всіх людей.

    — Спасибі. А ти вже мене тепер і трохи не любиш?

    — Господь повелів усіх любити, — і ворогів.

    — То ти мене як ворога жалуєш, чи що? Чи ж у тебе вже нема і в світі нікого любого? Нема нічого милого?

    — Мені усі рівні, за всіх молюся.

    — И усі вороги тобі?

    — Кожен чоловік другому ворог великий, ворог лихий, — промовила з опалом: очі заіскрились, задрижали уста: пізналася мені давня Катря. Огнем да полум'ям од неї пахнуло — як колись.
  • Маринаhas quoted2 years ago
    Виходжу я од Марусі, і вена мене до воріт доводить, а за нею дітки топотять дрібненько-важенько...

    — Подивись, — каже вона, — подивись, Химо, усі тройко у його вилились — мої чорнявенькі!
  • Маринаhas quoted2 years ago
    Катре, чи ти знаєш, що Маруся заміж пішла?

    — Боже благослови.

    — За Чайченка пішла.

    — Боже благослови.

    — Вона нещасна дуже.

    — Божа воля.
  • Маринаhas quoted2 years ago
    Деяких людей хутко повипускали й оправдали, хоч нікого і не було винуватого, а інші, і багато, ще були за сторожею, поки аж доброї ради не послухали... тоді й їм вільний шлях дали. А рада була така: справника подякувати. Хто вже був у бувальцях, то зараз і зробив так, не вповаючи на безневинність свою, а хто угинавсь, той сидів довго
  • Маринаhas quoted2 years ago
    І останнє слово її було: «Лучче, мовляла, ображеному вмерти, ніж так на світі жити». — І вмерла
  • Маринаhas quoted2 years ago
    Нема, як то бува часом, чоловік і жінка гостей вітають: "Ану, чоловіче, внеси з комори, що там!" — "Ану, лишень, жінко, частуй любих гостей!", що бачиш, живуть вони, як свої, і все у їх вкупі: болещі і радощі, думки і гадки, варти і жарти: чи заговорить один, другий перехопить — докаже...
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)