Однак існують митці, що перейшли на «темний бік сили», їхня творчість у ХХ столітті була вагомою складовою тоталітарної пропаганди. От саме їхню спадщину треба особливо старанно берегти, досліджувати та роз’яснювати широкому загалу, що не так із цими творами. Бо якщо урядовці в популістському екстазі почнуть трощити відомі й не дуже візуальні маркери «совка», ми просто не зможемо довести, чому тоталітарне мистецтво — це збочення, яке має жахати. Так би мовити, втратимо речові докази. До того ж уподібнимося руйнівникам-комунякам, та ще й виплекаємо «заборонений плід», що викликатиме хворобливе зацікавлення, як зазвичай усе заборонене.