Когда я выбрала эту книгу я искала что то от чего мне будет грустно и слёзно читать, но у меня получилось расстроится, не более, то ли от того что плохо был раскрыт главный герой гас, то ли не ярко описывали как он умирал, а резко, будто на хотел автор: слез и драмы. Книга оборвалось,не известно что стало с главной героиней, что немного огорчает, так как, половина книги была построена на исследовании что же произошло после книги которую читали главные герои. На самом деле меня легко растрогать но эта книга будто не хотела чтоб над ней плакали, больше раскрывалась суть рака, больных, различные метафоры, рассуждения о мире, вселенной, смерти. Скажу что это было не плохо.
Очень даже не плохо.
«– Черепахи без конца.
– Без конца, Холмси. Ты хочешь найти самую нижнюю, однако ничего не выйдет. »
Черепахи аж до низу
— Джон Грін
Останнім часом в мене пропало бажання писати рецензії, але по-перше я нарешті знайшла за довгий час справді цікаву захоплюючу і легку книгу для мене, яку я з'їла за три дні, а по-друге Мира привіт, ти один з моїх мотиваторів 💗
Так от, про сюжет. Книжка була особливо для мене цікавою бо вона дотичить психічних розладів/захворювань, а я обожнюю проводити психоаналізи, в стосунку до книги це було легко. Персонажі дуже комфортні для мене, особливо Девіс та голова героїня. Книжка здається "простаковою" але потім з'ясовується що все набагато глибше (найчастіше так і є з книгами Д. Гріна). За це я і люблю підліткові романи, за таку живу енергію яку дають мені тільки вони. Всі завжди доокола думають що з них нічого не висмокчеш, але я абсолютно не погоджуюся. Залежить з якого боку дивитися.
Сюжет - 10/10
Персонажі - 10/10
Атмосфера - 10/10
Загалом - 10/10
Рекомендую!
#рецензія