Леся Украинка

Україна лягла Москві під ноги,

се мир по-твоєму - ота руїна?

Добраніч, сонечко! Ідеш на захід...

Ти бачиш Україну - привітай!

27-29.IV 1910

Ти не соромся.
Вже ж я тобі за рідну матір тута.

До нього?
Ні, я ще сорому не загубила!
І як се ти подумати могла,
що я тебе просила проводжати
мене на сходини?.. Невже, Оксано,
вважаєш ти, що я така нечесна?

Спасибі, що клопочетеся нею.

Старий Богдан уже ж був не дурніший

від нас з тобою, а проте ж і він

не вдержався при власній силі.

а ми, бач, не вкриваємо обличчя.

Так скрізь воно по світі:

що сторона - то звичай, а що город -

то й норов, кажуть люди. Дивно їм

на наше вбрання. Тут жінки зап'яті,

Воно ж пак і московки не туркені,

а так чомусь ото в них повелося.

Та вже ж як ти бояриня московська,

неначебто воно тобі й годиться

вбиратися по-їхньому.

Та ще дівочий

той шарахван неначеб форемніший,

а що жіночий, то такий бахматий

та довгий-довгий, мов попівська ряса!