Лі Бардуґо

камені над юрбою було вирізьблено три слова: «Еньєнт, форгент, алмгент». Старанність, чесність, процвітання.

От якби вона мала очі сині, як море, чи зелені, схожі на смарагди. Дзуськи! Очі в неї були карі

Ми всі — чудовиська для когось

Таємниця — це вам не монетка: поділитеся нею — і вона втратить свою цінність.

— Прошу, — залепетав той, — я…

— Я люблю, коли чоловіки благають мене, — сказала Інеж, — але зараз це не на часі.

— Зберися, дитинко.

— Я не дитинка, — пробурмотів Вілан, борсаючись у Фахейових руках.

— Гаразд, ти державний діяч похилого віку.

Жодних плакальників.

— Жодних погребінь

«Вода чує й розуміє. Крига не пробачає».

«Серце — це стріла. Йому потрібна ціль, до якої можна неухильно рухатися».

«Я збираюся отримати свої гроші, — заприсягся Каз. — І я збираюся отримати мою дівчину».