Микола Іванов

Силу породжує потреба. Добробут призводить до розманіженості. Прагнення поліпшити умови життя — а справжня цивілізація це процес все більшої і більшої безпеки існування — неминуче досягне колись своєї кінцевої мети.

рамниця, реклама, рух товару, комерція, все, що становить основу нашого світу, — зникло

рикре питання із перенаселенням, подумав я, — напевно, врегульоване, і людство більше вже не зростає.

и то поліпшимо який-небудь сорт персиків, то виведемо якийсь безкісточ-ковий виноград, то вдосконалимо якусь породу рогатої худоби.

У повітрі не стало мошок, земля позбавилася бур’янів та плісняви. Виплекано найсоковитіші овочі та пишні квіти. Повсюдно стали літати барвисті метелики. Ідеалу профілактичної медицини досягнено. Хвороб не існувало

е й за наших часів протестують проти подружніх ревнощів, проти безрозсудли-вої материнської любові, проти всіх пристрастей взагалі. Всі ці речі вже тепер непотрібні, це немовби просто пережитки дикунства, що тільки псують приємне, витончене життя.

Людство було дуже енергійне та розумне й докладало всіх своїх життєвих сил, аби змінити умови, за яких йому доводилось існувати. Тепер умови змінилися, і перед людством постала загроза занепаду.

протягом незліченної кількості років люди не знали ні війн, ні проявів насильства, ні хижих тварин, ні спустошливих пошестей, які викликають потребу поновити сили; не знали люди й роботи. За таких умов ті, кого ми звемо кволими, пристосовані для життя так само, як і дужі.

сі наші почуття і здібності набувають гостроти тільки на точилі праці й необхідності, й треба ж такому статися, щоб це точило нарешті зламалося.

ледве стримався, щоб не надавати їм ляпасів по їхніх гарненьких усміхнених обличчях. Безглуздий порив!